Просмотр Митець 1 сезон онлайн в Full HD качестве без подписки

Дмитро Скорук два роки вважався загиблим. Його рідні та колеги вже попрощалися з ним, звикли до думки, що він не повернеться. І ось одного дня він з’являється знову - живий, але дуже змінений.

Він майже нічого не пам’ятає про ці два роки. У голові лише уривки: як він добровольцем пішов на війну, як прощався з близькими, як сідав у машину, що прямувала на схід. Все інше - суцільна темрява. Лікарі кажуть, що це може бути захисна реакція мозку. Але Дмитро відчуває: щось у ньому змінилося назавжди.

Повернення оперативника викликає багато питань. Служба безпеки проводить перевірки, колеги дивляться з підозрою, родичі радіють і водночас бояться. А потім стається перше дивне. Під час чергової розмови з психологом Дмитро раптом бере аркуш паперу і починає малювати. Він малює швидко, ніби хтось керує його рукою. На папері з’являється сцена: темний двір, чоловік у капюшоні, ніж, кров на асфальті.

Через дві доби в тому самому районі знаходять тіло. Вбивство один в один збігається з малюнком. Усі деталі - розташування тіла, одяг жертви, навіть розбита пляшка поруч. Дмитро сам не може пояснити, звідки це знання взялося в нього.

Так починається його нове життя. Кожен раз, коли в місті готується щось страшне, у нього з’являється відчуття тривоги. Потім приходить образ. Він малює - іноді вночі, іноді посеред робочого дня. Картини народжуються яскраві, детальні, майже фотографічні. І майже завжди вони збуваються.

Для поліції Дмитро стає цінним помічником. Його малюнки допомагають попереджати злочини, знаходити злочинців, рятувати людей. Але не всі раді такому таланту. Дехто вважає його небезпечним. Хтось боїться, що він бачить занадто багато. Хтось підозрює, що дар отриманий не просто так - можливо, за ці два роки з ним сталося щось, про що він сам не знає.

Дмитро намагається зрозуміти природу свого дару. Він годинами сидить над старими малюнками, шукає в них підказки про своє минуле. Іноді йому здається, що в куточку чергового ескізу промайнуло його власне обличчя - молодше, з іншими очима. Але образи зникають, щойно він намагається роздивитися їх уважніше.

Його життя розділилося на дві частини. Є Дмитро, який ходить на роботу, спілкується з колегами, намагається повернутися до нормального ритму. А є інший Дмитро - той, хто прокидається серед ночі від чергового видіння і тягнеться до олівця. Дві людини в одному тілі, і обидві відчувають себе чужими.

Друзі радять йому кинути малювати. Кажуть, що дар виснажує, що він руйнує його психіку. Але відмовитися Дмитро не може. Кожна зупинена картина - це врятоване чиєсь життя. А кожне нове вбивство, якого він не встиг попередити, лягає важким тягарем на совість.

Тепер він живе в постійному напруженні. Кожен новий день може принести або порятунок, або чергову трагедію. Він не знає, звідки в нього цей дар і чи зможе він колись повернути втрачену пам’ять. Але одне він розуміє точно: назад у звичайне життя йому вже не повернутися.

Його малюнки продовжують розповідати історії. Іноді це історії злочинів. Іноді - історії тих, хто їх зупиняє. А іноді - маленькі шматочки правди про нього самого. І поки олівець торкається паперу, Дмитро Скорук залишається єдиним, хто бачить те, що ще не сталося.